“Високоповажана й Дорога Кузино!
Нарештi з великою радiстю можу сповiстити Вас, що справа iнтервенцiї остаточно й позитивно вирiшена. Союз Схiдних Держав твердо переконався, що без оздоровлення Заходу не може бути здоров’я й на Сходi. Не може одна половина планети жити iзольовано вiд другої й вiчно тримати кордони пiд такою напруженою охороною. Крiм того, економiчнi мотиви штовхають до цього. А так само те мiркування, що тепер, коли Захiд у руїнi, вiл не може бути нi полiтичне, нi економiчно страшяий для Сходу, навпаки, на довший час вiн буде колонiєю Сходу й ринком для збуту його товарiв. Усi цi причини з неминучiстю приневолюють наших великодушних сусiдiв до рiшучої акцiї в справi оздоровлення хорої половини землi.
Розпочнеться вона в найближчому часi. Поспiшнiсть конче потрiбна, бо в пiвденних частинах Європи й Америки стали помiтнi зачатки вiдновлення органiзацiї. Це загрожує тим, що сонцеїсти будуть намагатися робити опiр iнтервенцiї. Розумiється, цi намагання не страшнi для Сходу, але страшнi для наших країн, бо викличуть зайвi жертви.
Через iиждень повiтряна армiя Сходу з’явигься над Нiмеччиною. Я даю наказ нашiй органiзацiї енергiйно взятися за нищення всiх складiв зброї й засобiв оборони. Так само звертаюся до Вас iз проханням своїм високим авторитетом пiдсилити мiй наказ. Одначе найпоштивiше звертаю Вашу увагу на те, що нищення повинно вiдбуватися якомога непомiтнiше, щоб не викликати анi найменшого пiдозрiння й нашорошеностi сонцеїстiв.
Ще раз попереджаю, що бiдна наша батькiвщина, як i вся Європа та Америка (а також i Австралiя, що не перемогла-таки хороби), повинна бути готова до тяжких i страшних жертв. Ми припускаємо, що половина населення цих частин землi загине вiд дезинфекцiї. Операцiя буде провадитися рiшуче, залiзно, безмилосердно. Деякi заходи будуть, може, здаватися занадто жорстокими, але хороба така страшна й сильна, що лагiдними засобами її не побороти.
Крiм того, щоб бути цiлком певним щодо своєї армiї, Союз Схiдних Держав органiзує її спецiально й переважно з тих елементiв, якi так чи сяк мали вже стики з Сонячною машиною, цебто- або самi постраждали, захорiвши вiд неї на божевiлля та видужавши, або потерпiли їхнi близькi родичi. Цих людей уже не можна нi розпропагувати, нi спокусити Сонячною машиною, i ненависть їхня до цiєї зарази доходить до суто схiдного фанатизму. Коли взяти на увагу, що до всього ще домiшується релiгiйний момент, що всю кампанiю оповi-щується як своєрiдний хрестовий похiд, то з цього повинно бути зрозумiлим, що форми дезинфекцiйної операцiї мусять буї и жорстокi й немилосерднi.
Знаючи Ваше прекрасне, добре серце, я передбачаю, як Вам буде тяжко й боляче вiд цiєї операцiї Але Ваша незламна велика воля, Ваш ясний розум i Ваше вище розумiння iнгересiв свого народу, я певен, дадуть Вам силу витримати всi тяготи цiєї боротьби.
Через тиждень ми почнемо своє велике, тяжке й святе дiло Я не маю нi на крихту сумнiву, що ми доведемо його до бажаного кiнця й на оновленiй, оздоровленiй рiднiй землi нашiй будемо будувати нашу нову велику майбутнiсть.
Сама думка про це й про велику працю поруч iз Вами сповнює мене такою радiстю й такою силою, що нiякi жертви не лякають мене.
До швидкого й щасливого побачення.
Ваш покiрний, всевiддании слуга Георг”
I знову граф Адольф Елленберг не помiчає на лицi її свiтлостi радiсного пiдняття. Воно – блiде, замкнене й суворе.
Але й сам граф Елленберг сьогоднi не має того тихо сяючого виразу, що був од першого листа. Вiн урочисто й тривожно заклопотаний.
Принцеса Елiза складає листа i, задумливо дивлячись у буйну весiльну зеленiсть саду, пiдсилює своїм високим авторитетом наказ принца Георга.
Граф Елленберг поштиво й слухняно схиляє голову.
Одначе її свiтлостi не зовсiм ясно з листа принца, як стоїть справа з Сонячною машиною на самому Сходi. Про цю справу якось невиразно в листi кажеться. Крiм того, принцесi хотiлось би конкретнiше знати, якi саме заходи мається на увазi при цiй операцiї.
Граф Елленберг один мент вагається. З одного боку, коли принц невиразно написав, то, очевидно, ця невиразнiсть потрiбна; але, з другого боку, коли принцесi не дати правдивої вiдповiдi, то тим можна стягти на себе її неприхильнiсть. Чия ж неприхильнiсть небажанiша?
Граф Адольф не може сховати вiд її свiтлостi дiйсного стану речей. Рiч у тому, що страшна пошесть поширюється й на Сходi, не зважаючи на суворi i, можна сказати, немилосердно лютi заходи Верховної Комiсiї Схiдних Держав. Легенда щастя, яку облудно несе з собою Сонячна машина, має однакову отруйну силу що на Заходi, що на Сходi. Твариннi iнстинкти, очевидно, в усiх нацiй i рас переважають людину. Бажання нiчого не робити й ремигати вище й дужче навiть за страх смертi й лютої кари.
I свiтлiсть трошки нетерпляче морщить брови. Граф Адольф розумiє: ближче до сутi.
Отже, iнтервенцiя. Сходу є не помiч, коли говорити щиро, а рятування себе. I граф Елленберг не може стримати гiркого докору коли б Союз Схiдних Держав був трохи менше за глиблений у свої власнi iнтереси й не чекав цiлковитої руїни Заходу (щоб узяти його потiм у своє повне володiння), а прийшов на помiч ранiше, то це й для його самого було б краще.
Тепер же справа набирає досить серйозного характеру. Тепер од успiху кампанiї залежить справа життя чи смертi самого Сходу. I то треба, щоб успiх цей був швидкий, виразний, щоб моментально устаткувалося на Заходi нормальне життя, щоб iз Сходу посунули сюди товари, щоб безробiтнi маси на Сходi знову знайшли заробiток i щоб убито було в самому коренi страшну епiдемiю.
Але чи це так легко все провести, граф Адольф дозволяє собi над цiєю справою поважно задуматись. Розумiється, нi на який опiр сонцеїсти нездатнi – для опору треба мати хоч яку-небудь органiзацiю, а це ж просто маса iндивiдуально iснуючої худоби, навiть не отари й не гурту. Але ця маса зразу ж розлiзеться з своїми Машинами по полях та лiсах, i як її можна стягти докупи й примусити до роботи, цього граф Адольф ясно собi не уявляє, його свiтлiсть принц Георг про детальний план кампанiї, очевидячки, з обережностi нiчого не пише. Але без сумнiву, план розроблений. Єдине тiльки з настiйнiстю пiдкреслюється: знищити всi засоби оборони, якими могли б скористуватися сонцеїсти, i заздалегiдь усунути iз шляху всi тi одиницi, що могли б стати проводирями мас.
Принцеса Елiза не розумiє: що це значить “усунути iз шляху”?
Ну, значить, знищити, повбивати. Подається навiть деякi прiзвища. Наприклад, хоч як воно сумно, а винахiдника епiдемiї, Рудольфа Штора, доведеться в першу чергу “усунути iз шляху”. I цiлий ряд людей, що можуть бути особливо шкiдливi. Треба мати на увазi…
Але її свiтлiсть раптом пiдводиться й невiдомо для чого переходить до другого вiкна. Там вона зупиняється i, стоячи спиною до графа Елленберга, дивиться в сад. I, не озираючись, байдуже й тихо питає!
– Коли ж це має бути, це усування? Як це розумiти “заздалегiдь”?
– В день прибуття армiї, ваша свiтлосте. Перед окупацiєю Берлiна. Принцеса Елiза спокiйно повертається й iде на своє мiсце.
– Армiя може прибути вже через тиждень?
– Так, ваша свiтлосте Через тиждень настануть великi подiї. Прощаючись, граф Адольф не дивується з задумливостi її свiтлостi I жовтява блiдiсть її лиця, якась мертва висхлiсть його не дивують його. Зарожевiє й оживе, як на корону волосся вбере корону Нiмеччини.
Залишити відповідь